покашлювання
ПОКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією.
Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Перв., Дикий мед, 1963, 146);
Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Тют., Вир, 1964, 253);
Сирота не почув, як прочинилися двері. Підвів голову на несміливе нарочите покашлювання (Мушк., День.., 1967, 166).
Словник української мови (СУМ-11)