покашлювання

ПОКА́ШЛЮВАННЯ, я, с.

Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією.

Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Л. Первомайський);

Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Григорій Тютюнник);

Сирота не почув, як прочинилися двері. Підвів голову на несміливе нарочите покашлювання (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. покашлювання — пока́шлювання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покашлювання — -я, с. Дія за знач. покашлювати та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покашлювання — ПОКА́ШЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. пока́шлювати та звуки, утворювані цією дією. Лажечников прочистив коротким покашлюванням несподівано захрипле горло (Перв., Дикий мед, 1963, 146); Від вогнища долітали лункі голоси, сміх, покашлювання (Тют.  Словник української мови в 11 томах