покрикування

ПОКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією.

Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом з погейкуванням та покрикуванням (Тют., Вир, 1964, 11);

Ад’ютант квапився, і кожен раз.. хлопцям доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Ле, Клен. лист, 1960, 50).

Значення в інших словниках

1. покрикування — покри́кування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покрикування — див. крик  Словник синонімів Вусика
3. покрикування — -я, с. Дія за знач. покрикувати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покрикування — ПОКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією. Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом з погейкуванням та покрикуванням (Григорій Тютюнник); Ад'ютант квапився, і кожен раз .. хлопцям доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах