покрикування

ПОКРИ́КУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією.

Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом з погейкуванням та покрикуванням (Григорій Тютюнник);

Ад'ютант квапився, і кожен раз .. хлопцям доводилося підбігати на його пискляві покрикування (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. покрикування — покри́кування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. покрикування — див. крик  Словник синонімів Вусика
3. покрикування — -я, с. Дія за знач. покрикувати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. покрикування — ПОКРИ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. покри́кувати і звуки, утворювані цією дією. Охрім чіпляє гаківницю за спину, і вони знову рушають степом з погейкуванням та покрикуванням (Тют., Вир, 1964, 11); Ад’ютант квапився, і кожен раз..  Словник української мови в 11 томах