покуйовджений
ПОКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покуйо́вдити;
// У знач. прикм.
Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав — незручно (Досв., Вибр., 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)ПОКУЙО́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покуйо́вдити;
// У знач. прикм.
Чому він і досі не поголив своєї покуйовдженої бороди.., я не питав — незручно (Досв., Вибр., 1959, 28).
Словник української мови (СУМ-11)