полоз
ПО́ЛОЗ¹, а, ч.
1. Одна з двох нижніх частин саней у вигляді загнутої спереду дерев’яної або металевої пластини, що поверхнею ковзає по снігу.
Як буде полоз вогкий, то буде й кінь мокрий (Номис, 1864, № 11434);
В його довгі вузенькі сани з широкими полозами був впряжений собака (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 82);
Часто з коріння і стовбура.. заготовляють полози для саней (Стол.-буд. справа, 1957, 9);
*У порівн. Дорога їхала з-під ніг, і валянки були невтримно слизькі, мов санні полози (Загреб., Шепіт, 1966, 12).
2. спец. Ковзкий брус, який використовується для переміщення предметів великої ваги, спускання суден на воду і т. ін.
Пересування невеликих ..будинків здійснюється без катків, ходові балки виготовляють у вигляді дерев’яних або металевих полозів (Інж. геод., 1959, 440).
ПО́ЛОЗ², а, ч. Неотруйна змія родини вужів.
— Що ви верзете нісенітницю! Які там полози в нашому садку? Полози плазують в степах (Н.-Лев., VII, 1966, 196);
— Одно погано: у печері на тому острові живе полоз. Зміюка завтовшки як стовбур дерева (Донч., Ю. Васюта, 1950, 10);
*Образно. А в степу подув вітер — і відразу поповзли по землі білі сніговійні полози, легко звиваючись проміж заметів (Тулуб, В степу.., 1964, 203);
*У порівн. Це був чудовий, віковий ліс, що починався далеко звідси в верхніх землях і широкою пасмугою, звиваючись, як полоз, тягнувся понад лівим берегом Дніпра (Скл., Святослав, 1959, 13).
Словник української мови (СУМ-11)