полоз

ПОЛОЗИ́ (нижня частина саней), ПОЛО́ЗЗЯ, ПОЛОЗКИ́, КОПАНИ́ЦІ діал., КО́РСИ діал. Сани рушили і сніг голосно заспівав під полозами (В. Кучер); По-солов'їному витьохкує морозець під полоззям саней (Є. Гуцало); На декотрих човнах по дну накладені ребристі смуги, це полозки — на той випадок, якщо вода замерзне (О. Гончар); Під копаницями тьохнув, присвиснув мерзлий сніг (М. Стельмах); — Видно пана по халявах, — сказала Мася і показала Антосьові на чоботи. А вони в його, як собаки, руді і набік, як корси (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. полоз — Великий вуж; (жовточеревий) жовтобрюх; полозюк.  Словник синонімів Караванського
2. полоз — I -а, ч. 1》 Одна з двох нижніх частин саней у вигляді загнутої спереду дерев'яної або металевої пластини, що поверхнею ковзає по снігу. 2》 спец. Ковзкий брус, який використовується для переміщення предметів великої ваги, спускання суден на воду і т. ін. II -а, ч. Неотруйна змія родини вужів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полоз — по́лоз 1 іменник чоловічого роду частина саней по́лоз 2 іменник чоловічого роду, істота неотруйна змія  Орфографічний словник української мови
4. полоз — ПО́ЛОЗ¹, а, ч. 1. Одна з двох нижніх частин саней у вигляді загнутої спереду дерев'яної або металевої пластини, що поверхнею ковзає по снігу.  Словник української мови у 20 томах
5. полоз — По́лоз, -за; -лози, -зів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. полоз — ПО́ЛОЗ¹, а, ч. 1. Одна з двох нижніх частин саней у вигляді загнутої спереду дерев’яної або металевої пластини, що поверхнею ковзає по снігу.  Словник української мови в 11 томах