поліфонічний
ПОЛІФОНІ́ЧНИЙ, а, е, муз. Прикм. до поліфоні́я.
Збагачення народних мелодій поліфонічним звучанням є однією з головних стилістичних особливостей творчого методу композитора [Є. Козака] (Нар. тв. та етн., 3, 1962, 76);
Лятошинський широко застосовує прийоми тематичного розвитку, великого значення надає також поліфонічним засобам (Мист., 5, 1965, 8);
// Побудований на поліфонії.
Поліфонічні пісні, як правило, починає один виконавець — заспівувач (Нар. тв. та етн., 3, 1963, 28);
*Образно. Багатобарвною, поліфонічною є творчість І. Франка в жанрі поезії, в ліриці і в епіці (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 499).
Словник української мови (СУМ-11)