поникло

ПОНИ́КЛО. Присл. до пони́клий 4.

Жінка навіть не ворухнулась на ці слова. Вона їх і не чула. Сиділа поникло (Головко, II, 1957, 504).

Значення в інших словниках

1. поникло — пони́кло прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. поникло — Присл. до пониклий 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поникло — ПОНИ́КЛО. Присл. до пони́клий 4. Жінка навіть не ворухнулась на ці слова. Вона їх і не чула. Сиділа поникло (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах