поноска

ПОНО́СКА, и, ж., мисл. Предмет, який навчена собака приносить у зубах.

Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (Коцюб., II, 1955, 389);

Зразу так-таки ви беретеся і вчити Джека різних потрібних мисливських штук: іти за ногою, приносити поноску, шукати заховану якусь таку річ і т. ін. (Вишня, II, 1956, 137).

Значення в інших словниках

1. поноска — поно́ска іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поноска — -и, ж., мисл. Предмет, що його навчена собака приносить у зубах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поноска — ПОНО́СКА, и, ж., мисл. Предмет, який навчена собака приносить у зубах. Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (М.  Словник української мови у 20 томах