поноска
ПОНО́СКА, и, ж., мисл.
Предмет, який навчена собака приносить у зубах.
Забавно було дивитись, як Нептун на бігу хляпав обвислим вухом і тріпав білу поноску під чорним холодним носом (М. Коцюбинський);
Зразу так-таки ви беретеся і вчити Джека різних потрібних мисливських штук: іти за ногою, приносити поноску, шукати заховану якусь таку річ і т. ін (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)