поперечка
ПОПЕРЕ́ЧКА, и, ж. Поперечно прикріплений між двома опорами брус, дошка, палиця і т. ін.
Почепили [баби] на поперечці поміж двох стовпів тракторне колесо замість дзвона (Гуц., З горіха.., 1967, 133);
Тимофій уміло починає витесувати.. ніжки і поперечку для кроковки, якою завтра буде наміряти землю (Стельмах, II, 1962, 34).
Словник української мови (СУМ-11)