попетляти

ПОПЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм.

1. неперех. Петляти якийсь час.

Юнак.., попетлявши кількома вулицями, опинився на довгій магістралі, що носила назву Петінки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 5);

Машина в’їхала в ліс, попетляла ще трохи по тісній просіці і вискочила на галявину (Хижняк, Тамара, 1959, 292).

2. у сполуч. із сл. шлях, дорога, стежка і т. ін., неперех. Пролягти, бути розташованим з вигинами в різних напрямках.

3. перех. Заплутати (сліди).

Здавалось, що не людина тут пройшла, а хитрий і досвідчений вовк попетляв сліди (Збан., Ліс. красуня, 1955, 163).

Значення в інших словниках

1. попетляти — попетля́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попетляти — -яю, -яєш, док., розм. 1》 неперех. Петляти якийсь час. 2》 у сполуч. зі сл. шлях, дорога, стежка і т. ін., неперех. Пролягти, бути розташованим із вигинами в різних напрямках. 3》 перех. Заплутати (сліди).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попетляти — ПОПЕТЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., розм. 1. Петляти якийсь час. Юнак.., попетлявши кількома вулицями, опинився на довгій магістралі, що носила назву Петінки (В. Гжицький); Машина в'їхала в ліс, попетляла ще трохи по тісній просіці і вискочила на галявину (А.  Словник української мови у 20 томах