попихкати
ПОПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док. Пихкати якийсь час; пихнути кілька разів.
Попихкав [Гречун] люлькою, знову почав: — Думка була, забули. Так ні ж! Через два тижні кличуть знову (Кучер, Дорога.., 1958, 150);
// Рушити, пихкаючи.
Проти хати Устини Гординської зупинився «Мармурин поїзд» . З нього вийшли пасажири, і поїзд попихкав, посвистів на Бориню (Чорн., Визвол. земля, 1950, 205).
Словник української мови (СУМ-11)