пороти
ПОРО́ТИ¹, порю́, по́реш, недок., перех.
1. Розшивати, розривати шви.
Шиє, поре — ниткам горе! (Укр.. присл.., 1955, 241);
— Сідай, їж, дочко, а потім будеш пороти старе плаття,.. треба перешити (Хижняк, Тамара, 1959, 45).
2. розм. Розрізати чимсь гострим що-небудь.
Почався трус.. Час од часу капрал поров теслицею краї ковдр, подушок (Досв., Вибр., 1959, 67);
*Образно. Блискавки кровавим світлом пороли пітьму (Фр., І, 1955, 266);
// Робити розріз на тілі; розтинати.
З хряском штик вгрузав у тіло, поров чужинцям животи (Сос., II, 1958, 386);
Тепер ото і ящірку поров ним [ножем]; слизький жир лиснів на кінці (Мирний, IV, 1955, 17).
◊ Поро́ти гаря́чку див. гаря́чка.
ПОРО́ТИ², порю́, по́реш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Бити різками, сікти, шмагати кого-небудь.
[Тарас:] Скажи мені — тебе хоч раз пороли різками на конюшні? (Голов., Драми, 1958, 33);
Повернулися [поміщики] з німцями і почали людей пороти, щоб майно зносили (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 49).
2. неперех. Лити (про рясний дощ).
Дощ так і поре (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)