Словник синонімів української мови

пороти

РОЗРІ́ЗУВАТИ (РОЗРІЗА́ТИ) (ріжучи, розділяти на частини, шматки), ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), РОЗТИНА́ТИ, РОЗПО́РЮВАТИ, ПОРО́ТИ, РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИ розм., РОЗБАТО́ВУВАТИ розм., РОЗПЛА́ТУВАТИ розм.; РОЗПИ́ЛЮВАТИ (пилкою); РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. (різким рухом, з силою). — Док.: розрі́зати, перері́зати, розтя́ти (розітну́ти), розпоро́ти, розкрої́ти, розкра́яти, розбатува́ти, розплата́ти, розпиля́ти, розпана́хати. Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м'ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Тато вийняв два щільники і розрізав їх на шматки (М. Стельмах); Дівчата.. подавали снопи на молотарку, де стояла дівчина з серпом, яка перерізувала перевесла (М. Томчаній); Ніби він розтинав дозрілий кулястий кавун (Н. Рибак); Пасєков спритно розпоров ножем бляшанку консервів, розламав хліб (Л. Первомайський); Слід максимально скоротити технологічні припуски на поковках, економічніше розкроювати листовий метал (з газети); Вони казали потім, що розкрають Лише в Тбілісі ті хліби знаменні (М. Рильський); Ідуть вони до теплиці, Вогонь розкладають; Розбатовують телицю, Стегна запікають (С. Руданський); Спиляли (хлопці) старого осокора, привезли у двір, і Тимко з Прокопчуком розпилювали його (Григорій Тютюнник).

ЛИ́ТИ (сильно, безперервно текти — про дощ), ЛЛЯ́ТИ рідше, СИ́ПАТИ, ЦІДИ́ТИ, ПЕРІ́ЩИТИ підсил., ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЯПОТІ́ТИ підсил. розм., ПРА́ТИ підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ТЮ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́РИТИ підсил. розм., ПОРО́ТИ підсил. розм., ХЛЮЩА́ТИ підсил. розм. Осінь була дощова: від другої пречистої як почалися дощі, та день у день лили (Панас Мирний); Вночі лляв дощ (О. Кобилянська); І поїзд помчав повз Муравський, а назустріч сипав густий дощ (П. Автомонов); Зимний дощ цідив, як із відра (І. Франко); Іван.. дивився у вікно, слухав довколишню метушню і шум зливи, що періщила дощовими батогами (П. Колесник); Надворі свистав вітер та хляпав рясний дощ (І. Франко); Теплий рясний дощ хляпотів усю ніч, наче це була весна, а не середина грудня (Л. Первомайський); Ще хоч би не путь така! А то цілу ніч дощ прав, ще й тепер присипає (Панас Мирний); Дощ репіжить, новий віз і вся упряж мокнуть коло самого навісу (В. Кучер); Надворі тюжить дощ (С. Васильченко); Чи чуєш, як порошить, як зашелестіло, як піжить дощ та крупа? (І. Нечуй-Левицький); А той (вітер) як погнав хмару, як почав пірить дощ (П. Чубинський); Дощ так і поре (Словник Б. Грінченка); Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Ю. Збанацький). — Пор. 3. іти́, 1. лину́ти.

ШМАГА́ТИ (ударяти, бити чимсь гнучким), ХЛЬО́СКАТИ, ХЛЬО́СТА́ТИ, НАХЛЬО́СТУВАТИ, СТЬОБА́ТИ, НАСТЬО́БУВАТИ, ХЛЯ́СКАТИ розм., ХВИ́СЬКАТИ розм., ЦВЬОХАТИ (ЦЬВО́ХАТИ) розм., ЦЬВО́ХКАТИ (ЦВЬО́ХКАТИ) розм., ШМО́РГАТИ розм., ШЛЬО́ГАТИ діал., ШВЯ́КАТИ діал., ЧВЯ́ХАТИ діал., ЦВИ́ГАТИ (ЦВІ́ГАТИ) діал.; СІКТИ́, ДЕ́РТИ (ДРА́ТИ) розм., ПОРО́ТИ розм., ЧУХРА́ТИ розм., ПА́РИТИ розм., РЕПІ́ЖИТИ розм., ДАВА́ТИ ХЛЬО́РУ (ХЛЬО́СТУ) розм., ОПЕРІ́ЗУВАТИ розм., ОПЕРІ́ЩУВАТИ розм. (карати, б'ючи чимсь гнучким); ПОЛОСУВА́ТИ розм., СПИ́СУВАТИ розм. (залишаючи на тілі сліди ударів); БИЧУВА́ТИ розм. (перев. бичем), БАТО́ЖИТИ (перев. батогом); ХВОРОСТИ́ТИ розм. (перев. хворостиною); СУПО́НИТИ розм. (перев. ременем). — Док.: шмагну́ти, шмагону́ти, хльо́снути, стьобну́ти, хля́снути, хви́сьнути (хвиснути), цвьо́хнути (цьво́хнути), шморгну́ти, шморгону́ти, швя́кнути, чвя́кнути, цвигнути (цві́гнути), сікну́ти, сіконути, опереза́ти, опері́щити, ви́батожити. Ярош бив коня без жалю шворнем, а Лукаш та Патрокл шмагали своїх нагаями (Б. Грінченко); Він,.. хльоскаючи пужалном по намащеній дьогтем халяві, підійшов до Олі (Л. Юхвід); Він поспішав до вулиці.. і йшов швидко, хльостаючи себе стеком по лакованій халяві (Ю. Смолич); Нахльостували гуцулки свою їмостечку (попадю) по плечьох прутєм (Г. Хоткевич); Не стьобай коней, вони теж мають душу (М. Чабанівський); Вони, ..настьобуючи коней, продовжували погоню (Григорій Тютюнник); Явтух озирнувся й хляснув Воронька дубцем (Г. Епік); Олекса стомлено хвиськає віником по чоботях (Ю. Мушкетик); Цвьохає візник загодовану конячину (А. Шиян); Дядько Терешко стояв перед східцями і, цьвохкаючи по землі батогом, зустрічав сміхом та глузуванням трактористів денної зміни (Д. Бедзик); Нагай боляче шморгнув старого Івана по плечах (Ю. Смолич); Соляр щосили швякнув мене батогом по ногах так, що я аж підскочив з болю (І. Франко); Надбіжить маленький його пастушок, чвяхне батіжком, а бугай .. послушно вертається до стайні (Лесь Мартович); Змалечку любив (син) цвігати батогом малих песиків (І. Франко); Ще вчора їх могли топтати І сікти дротом батогів — Раби — сьогодні не раби: Шумлять знамена боротьби! (О. Олесь); Робила (баба) грішним добру шану, Ремнями драла, мов биків (І. Котляревський); Хлопці перемінились, узяли нові пучки і стали пороти (відьму) (Г. Квітка-Основ'яненко); Циган як схопиться, як почне його (сина) чухрати нагаєм (збірник "Україна сміється"); Як її покладали парити, так вона рукою повела та й напустила на усіх, хто тут був, мару (Г. Квітка-Основ'яненко); Он кума Тетяна репіжить Миколку за те, що шапку .. загубив (Остап Вишня); Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І. Котляревський); Розмахнувшись, щосили оперізує він тітку нагаєм по плечах (О. Гончар); — З жалю пуття не буде! — невгавав розлючений дядько Микита і, за кожним словом оперіщуючи Сашка очкуром, кричав (Л. Юхвід); Нагаями з уплетеним у ремінь свинцем полосували (карателі) спини неостережених васютинчан (І. Ле); Наші голі спини раз у раз доглядачі списували нагаями (Б. Грінченко); (Тірца:) Спиніться ви! Дозорець вавілонський з намету вийде і рабам накаже вас бичувати! (Леся Українка); З правого боку скакав навперейми ханові Богдан Хмельницький — безжалісно батожив нагайкою свого білого огиря (Р. Іваничук); (Гаврило:) Догнав (Хведір) його надворі, та за чуба, та як уволік його в сіни, та як почав батогом хворостити... (М. Кропивницький); Супонив, супонив (Кондратович), поки він не зомлів (О. Стороженко). — Пор. 2. би́ти, відшмага́ти.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. пороти — поро́ти 1 дієслово недоконаного виду розшивати, розривати шви; розрізати чимсь гострим що-небудь поро́ти 2 дієслово недоконаного виду бити різками, сікти, шмагати кого-небудь; лити — про рясний дощ розм.  Орфографічний словник української мови
  2. пороти — (шов) розпорювати, розривати, розшивати; ЖМ. розрізувати, розтинати; (різками) сікти, шмагати, списувати спини.  Словник синонімів Караванського
  3. пороти — див. бити  Словник синонімів Вусика
  4. пороти — I порю, пореш, недок., перех. 1》 Розшивати, розривати шви. 2》 розм. Розрізати чимсь гострим що-небудь. || Робити розріз на тілі; розтинати. II порю, пореш, недок., розм. 1》 перех. і без додатка. Бити різками, сікти, шмагати кого-небудь. 2》 неперех. Лити (про рясний дощ).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. пороти — (бити) див. колошматити  Словник чужослів Павло Штепа
  6. пороти — ПОРО́ТИ¹, порю́, по́реш, недок., що. 1. Розшивати, розривати шви. Шиє, поре – ниткам горе! (приказка); – Сідай, їж, дочко, а потім будеш пороти старе плаття, .. треба перешити (А. Хижняк). 2. розм. Розрізати чимсь гострим що-небудь. Почався трус ..  Словник української мови у 20 томах
  7. пороти — поро́ти вул. падати обличчям донизу (м, ср, ст): А ферняком то я поров по сходах (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. пороти — Дівчата шиють, а мама поруть і кленуть. Коли діти роблять, а батьки мусять поправляти.  Приповідки або українсько-народня філософія
  9. пороти — (-рю, -реш) недок., кого; крим., мол. Здійснювати статевий акт з кимсь. БСРЖ, 463; ПСУМС, 56; ЯБМ, 2, 213.  Словник жарґонної лексики української мови
  10. пороти — не ши́ти не поро́ти. Не мати життєвого досвіду. — Так слухай, небого, ви ще молоді та дурні, вам у голові ще треньки-бреньки. Бо ви ще не шили не пороли .. А я вже з усякої печі хліба пробував!.. (І. Чендей). поро́ти гаря́чку.  Фразеологічний словник української мови
  11. пороти — Поро́ти, порю́, по́реш, по́рють; поро́в, поро́ла; по́рений і по́ротий  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. пороти — ПОРО́ТИ¹, порю́, по́реш, недок., перех. 1. Розшивати, розривати шви. Шиє, поре — ниткам горе! (Укр.. присл.., 1955, 241); — Сідай, їж, дочко, а потім будеш пороти старе плаття,.. треба перешити (Хижняк, Тамара, 1959, 45). 2. розм.  Словник української мови в 11 томах
  13. пороти — Поро́ти, -рю́, -реш гл. 1) Пороть, распарывать. Порола рукава цілий день. 2) Вскрывать, потрошить. Уже ж того Нестерюка на брамі пороли, они ж єго потрошили і голов лупали. Гол. І. 55. 3) — пір'я = дерти пір'я. Вх. Лем. 454. 4) О дождѣ: лить. Дощ так і поре.  Словник української мови Грінченка