посвистування
ПОСВИ́СТУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посви́итувати і звуки, утворювані цією дією.
Несподівано.. виразно долетить тихе посвистування смутного під барканом вуркагана (Вас., Незібр. тв., 1941, 43);
Однак минала хвилина-друга, і повторювалось те саме: знайоме посвистування якимось чином знову оживало, близьке, набридливе, дратуюче (Гончар, Маша.., 1959, 16);
Він не доказав, і незабаром я почув його посвистування носом (Донч., VI, 1957, 366).
Словник української мови (СУМ-11)