посиротілий

ПОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до посироті́ти.

2. у знач. прикм. Який став сиротою.

Округи була темрява — чорна, важка, похмура темрява, і серед цієї темряви, долі в хаті, нікому не видна, від усіх покинута, сиділа маленька посиротіла дівчинка (Гр., І, 1963, 383);

*Образно. Наче хмара, налягає Сум на серце наболіле, І воно, посиротіле, Мов та чайка проквиляє (Вороний, Вибр., 1959, 89);

// Який залишився без дітей або рідних, близьких людей.

Дуже гіркі сльози посиротілої матері (Ю. Янов., І, 1954, 59).

Значення в інших словниках

1. посиротілий — посироті́лий 1 дієприкметник від: посиротіти посироті́лий 2 прикметник який став сиротою  Орфографічний словник української мови
2. посиротілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посиротіти. 2》 у знач. прикм. Який став сиротою. || Який залишився без дітей або рідних, близьких людей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посиротілий — ПОСИРОТІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до посироті́ти. Після татарського наскоку на Україну в селах і в містах лишалися тисячі безрідних дітей, посиротілих (з переказу). 2. у знач. прикм. Який став сиротою.  Словник української мови у 20 томах