посмілішати

ПОСМІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до смілі́шати.

Був [Дмитро] важким і незграбним, та, випивши дві чарки, посмілішав (Стельмах, II, 1962, 368);

Він сидів кілька хвилин, заглиблений у своє, солдати спершу мовчали, а згодом посмілішали. За кілька хвилин розмова стала невимушеною (Кочура, Зол. грамота, 1960, 303);

Макар Муха посмілішав. — Про колгоспи ніхто не знав, а я от довідався (Панч, II, 1956, 87).

Значення в інших словниках

1. посмілішати — посмілі́шати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посмілішати — -аю, -аєш. Док. до смілішати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. посмілішати — ПОСМІЛІ́ШАТИ, аю, аєш. Док. до смілі́шати. Був [Дмитро] важким і незграбним, та, випивши дві чарки, посмілішав (М. Стельмах); Він сидів кілька хвилин, заглиблений у своє, солдати спершу мовчали, а згодом посмілішали. За кілька хвилин розмова стала невимушеною (П. Кочура).  Словник української мови у 20 томах
4. посмілішати — Посмілішати, -шаю, -єш гл. Сдѣлаться смѣлѣе.  Словник української мови Грінченка