посмітюха

ПОСМІ́ТЮХА, и.

1. ж. Чубатий жайворонок.

Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (Н.-Лев., VI, 1966, 95);

Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки (Тют., Вир, 1964, 99);

Прийшла зима. Завіхрила біла хуга, лягла холодною ковдрою на землю. Важкий настав час для синичок, чубатих посмітюх, сойок, повзиків, горобців (Веч. Київ, 9.I 1971, 3).

2. ч. і ж. Уживається як лайливе слово.

3. ж. Назва дитячої гри.

Попід тинами грались дівчатка у посмітюхи: малі босі ноженята підкидали порох — три рази в один бік, три рази в другий (Коцюб., II, 1955, 15).

Значення в інших словниках

1. посмітюха — посмі́тюха 1 іменник жіночого роду, істота птах посмі́тюха 2 іменник чоловічого або жіночого роду, істота про людину — лайливе  Орфографічний словник української мови
2. посмітюха — див. повія  Словник синонімів Вусика
3. посмітюха — -и. 1》 ж. Чубатий жайворонок. 2》 ч. і ж. Уживається як лайливе слово. 3》 ж. Назва дитячої гри.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посмітюха — ПОСМІ́ТЮХА, и. 1. ж. Чубатий жайворонок. Біг я, біг, а посмітюхи не впіймав. Коло невеличкого мосту вона знялася з місця та й полетіла в жито (І.  Словник української мови у 20 томах
5. посмітюха — посмітю́ха 1. → посмітюх 2 2. → посмітюх 3  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. посмітюха — Посмі́тюха, -хи; -хи, -мі́тюх  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)