постовпіти
ПОСТОВПІ́ТИ, і́ємо, і́єте, док. Остовпіти (про всіх або багатьох).
Люди обступили його довкола і постовпіли. — Бідний чоловік! Два місяці нічого не їв! (Фр., II, 1950, 90);
— Сідайте на воза, товариші студенти, — каже людина з сивим йоржиком, не звертаючи уваги на те, що приїжджі постовпіли коло машини (Ю. Янов., II, 1954, 198).
Словник української мови (СУМ-11)