постукування

ПОСТУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посту́кувати і звуки, утворювані цією дією.

Чутно було глухе постукування серед темноти, а більше нічого (Мирний, IV, 1955, 298);

Його [дятла] безнастанне і заклопотане постукування нагадало Максимові лічильник Гейгера у фізичній лабораторії (Рибак, Час.., 1960, 628).

Значення в інших словниках

1. постукування — посту́кування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. постукування — -я, с. Дія за знач. постукувати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. постукування — ПОСТУ́КУВАННЯ, я, с. Дія за знач. посту́кувати і звуки, утворювані цією дією. Чутно було глухе постукування серед темноти, а більше нічого (Панас Мирний); Його [дятла] безнастанне і заклопотане постукування нагадало Максимові лічильник Гейгера у фізичній лабораторії (Н. Рибак).  Словник української мови у 20 томах