потоптаний
ПОТО́ПТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потопта́ти.
Глянь на луг — не вся травиця Ще потоптана упрах (Граб., І, 1959, 62);
Там [на Україні] зараз вогненні заграви, руїн і навали сліди і дивиться місяць кривавий в потоптані катом сади (Сос., II, 1958, 264);
Складачі [народних пісень] ті — переважно женщини [жінки], у котрих любов — найбільші святощі, єдина прикраса бідного, а так часто і безсердечно потоптаного та ламаного життя (Фр., XVI, 1955, 91);
// У знач. прикм.
Коронний гетьман Микола Потоцький стояв перед гетьманом Остряницею і Гунею в оточенні козацької старшини і, присягаючи, обіцяв від імені короля повернути Україні потоптані права (Довж., І, 1958, 273);
// пото́птано, безос. присудк. сл.
[Горніг:] Сплюндрували [ткачі] весь дім фабрикантові.. Поруччя на сходах поламано, підлоги позривано,.. попсовано, порізано, порозкидано, потоптано, порубано — вкрай сплюндровано! (Л. Укр., IV, 1954, 247);
В країнах звірячого фашизму права людини потоптано, понищено, побито (Тич., III, 1957, 54).
Словник української мови (СУМ-11)