правлячий
ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі.
Перешкодою на шляху встановлення міцного миру, говорив він [В. І. Ленін], є імперіалістична, загарбницька політика правлячих класів капіталістичних країн (Біогр. Леніна, 1955, 258);
Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (Фр., VI, 1951, 274);
Хто ж веде це Італію — правлячий Рим? (Тич., II, 1957, 286).
Словник української мови (СУМ-11)