правлінець

ПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Член правління (у 2 знач.).

Правлінці здивовано перезирнулися, подалися грудьми до столу, схилившись над книгою (Кучер, Трудна любов, 1960, 533);

Показує Андрій Оболонський своїм правлінцям біля хати-лабораторії дозрілі кетяги винограду (Збан., Переджнив’я, 1960, 362).

Значення в інших словниках

1. правлінець — правлі́нець іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. правлінець — -нця, ч., розм. Член правління (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. правлінець — ПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Член правління (у 2 знач.). Правлінці здивовано перезирнулися, подалися грудьми до столу, схилившись над книгою (В. Кучер); Показує Андрій Оболонський своїм правлінцям біля хати-лабораторії дозрілі кетяги винограду (Ю.  Словник української мови у 20 томах