правлінець
ПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, ч., розм.
Член правління (у 2 знач.).
Правлінці здивовано перезирнулися, подалися грудьми до столу, схилившись над книгою (В. Кучер);
Показує Андрій Оболонський своїм правлінцям біля хати-лабораторії дозрілі кетяги винограду (Ю. Збанацький);
Нинішній голова ні за що не відповідає і дбає тільки про власний добробут. Виженуть, висловивши недовіру – так йому ж та правлінцям належить 51% паїв. Що він втратить? (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)