привітальний
ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний.
Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63);
У кожному подарунку був привітальний лист (Кучер, Чорноморці, 1956, 357);
// Признач. для привітання.
Лунали пісні привітальні, Ми за дружні сідали столи (Нагн., Вибр., 1957, 267);
Духовий оркестр голосно заграв бравурний привітальний марш (Кучер, Чорноморці, 1956, 571);
// Який виражає привітання.
Після привітальних оплесків запанувало напружене мовчання (Ільч., Серце жде, 1939, 229);
Кілька теплих привітальних слів — і ми збиралися заходити до хати (Ле, Опов. та нариси, 1950, 124).
Словник української мови (СУМ-11)