привітальний —
привіта́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
привітальний —
[приев'італ'нией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
привітальний —
-а, -е. Який містить привітання; вітальний. || Признач. для привітання. || Який виражає привітання.
Великий тлумачний словник сучасної мови
привітальний —
ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (П. Тичина); У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); // Признач. для привітання.
Словник української мови у 20 томах
привітальний —
ВІТА́ЛЬНИЙ (який виражає вітання, поздоровлення з якоюсь радісною подією або привіт), ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, ПОЗДОРО́ВНИЙ, ГРАТУЛЯЦІ́ЙНИЙ діал., ВІНШУВА́ЛЬНИЙ перев. уроч. Вітальні телеграми; У кожному подарунку був привітальний лист (В. Кучер); — Слухай!...
Словник синонімів української мови
привітальний —
Привіта́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
привітальний —
ПРИВІТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який містить привітання; вітальний. Гукнули бідні: ближні й дальні! Не телеграми привітальні, а кулю в лоба глитаям! (Тич., І, 1957, 63); У кожному подарунку був привітальний лист (Кучер, Чорноморці, 1956, 357); // Признач.
Словник української мови в 11 томах