привітненький
ПРИВІ́ТНЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до приві́тний.
[Пріська:] Учися, дочко, говорити! Будь привітненька та веселенька, то й у хаті повеселішає (Вас., III, 1960, 99);
Прибігла раз Лисичка у садок; Вподобавсь дуже їй привітненький куток (Гл., Вибр., 1951, 138).
Словник української мови (СУМ-11)