прикурений

ПРИКУ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикури́ти.

ПРИКУ́РЕНИЙ², а, е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.).

Під поперечною стіною.. стояло бюрко, завалене паперами й подертими книжками, прикуреними зверху порохом (Март., Тв., 1954, 233);

Стежкою повзли мої земляки.., згорблені та прикурені пилом (Фр., III, 1950, 218).

Значення в інших словниках

1. прикурений — прику́рений 1 дієприкметник розпалений прику́рений 2 дієприкметник покритий шаром пилу, куряви розм.  Орфографічний словник української мови
2. прикурений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до прикурити. II -а, -е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикурений — ПРИКУ́РЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до прикури́ти. ПРИКУ́РЕНИЙ², а, е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.). Під поперечною стіною .. стояло бюрко, завалене паперами й подертими книжками, прикуреними зверху порохом (Л.  Словник української мови у 20 томах