пристарювати
ПРИСТА́РЮВАТИ, ює, недок., ПРИСТА́РИТИ, ить, док., перех., розм. Робити кого-небудь літнім, немолодим; надавати комусь немолодого вигляду.
Жінка та ніколи, здається, не сміялась, і, мабуть, тому уста її набрали вигляд підкови, що вельми пристарювало тітку Несторову (Вільде, Сестри.., 1958, 576);
Думки ні до чого не доведуть, а пристарять, нехай їм усячина! (Вовчок, Вибр., 1937, 133);
— Цифри за нас! — підвищує голос якась ніби зовсім молода людина, що її не в силі пристарити такі солідні рогові окуляри (Крот., Сини.., 1948, 7).
Словник української мови (СУМ-11)