пристарілий

ПРИСТА́РІЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до приста́ріти.

2. у знач. прикм., перен. Який пристарівся. (у 2 знач.).

Чому у Петербурзі і у Москві і досі дають на театрах хоть і дуже пристарілу «Наталку Полтавку», «Москаля Чарівника» і т. д. ? Тому, що жива мова, живі типи завжди людям по серцю (Драг., І, 1970, 83).

3. у знач. прикм. Літній, немолодий.

Віддалася [Лена] за пристарілого дивака і, стративши з дітьми здоров’я, дожила до того, що він рахує кусні хліба, котрі вона бере в рот (Коб., І, 1956, 370);

*Образно. Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168);

// Власт. літній, немолодій людині.

Пристаріле лице її покрилося краскою (Мирний, IV, 1955, 145).

Значення в інших словниках

1. пристарілий — приста́рілий 1 дієприкметник від: пристаріти приста́рілий 2 іменник чоловічого роду, істота людина похилого віку  Орфографічний словник української мови
2. пристарілий — див. підстаркуватий  Словник синонімів Вусика
3. пристарілий — [приестар'ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
4. пристарілий — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до пристаріти. 2》 у знач. прикм., перен.Який пристарівся. (у 2 знач.). 3》 у знач. прикм. Літній, немолодий. || Власт. літній, немолодій людині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пристарілий — Літній, доходжалий, пбстарий, старкуватий, підстаркуватий, пристаркуватий, підтупцьований  Словник чужослів Павло Штепа
6. пристарілий — ПРИСТА́РІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. до приста́ріти. 2. у знач. прикм., перен. Який пристарівся (у 2 знач.). Чому у Петербурзі і у Москві і досі дають на театрах хоть і дуже пристарілу “Наталку Полтавку”, “Москаля Чарівника” і т. д. ?...  Словник української мови у 20 томах