проблиск
ПРО́БЛИСК, у, ч.
1. Слабкий блиск, спалах, світіння, що з’являються на короткий час.
Проблиски світла спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (Коцюб., І, 1955, 315);
В проблисках передранку повільно мерхнули зорі (Трубл., Шхуна.., 1940, 171);
// Те саме, що ві́дблиск 1.
Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (Кобр., Вибр., 1954, 35);
// Невелика світла ділянка на темному тлі.
Висоцький натиснув на кнопку електричного дзвінка. Вийшла чорнява, з проблисками сивини в пишному волоссі жінка (Ткач, Черг. завдання, 1951, 98).
2. перен. Непевний, ледве відчутний прояв розуму, почуття, бажання і т. ін.
Говорити порядно Борис не вмів, але зате в його відповідях учитель бачив розум і проблиски власної думки (Фр., III, 1950, 32);
Певно, був це останній проблиск надії, що підвів на мить напівмертву людину (Тулуб, Людолови, І, 1957, 381);
// перен. Початкові, ледве помітні, нечітко виявлені ознаки чого-небудь.
Поки революція не виходила з рамок буржуазного ладу, — ми стояли за демократію, але, як тільки перші проблиски соціалізму ми побачили в усьому ході революції, — ми стали на позиції, які твердо й рішуче відстоюють диктатуру пролетаріату (Ленін, 35, 1973, 269);
— Це.. проблиски майбутньої моєї сатири на стовпів нашої милої України — Русі, — сказав Іван [Франко] (Кол., Терен.., 1959, 291);
У роки, проведені в семінарії, Котляревський виявляє перші проблиски поетичного таланту (Іст. укр. літ., І, 1954, 151).
Словник української мови (СУМ-11)