проблиск
БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск); ПРО́БЛИСК (слабкий короткочасний блиск). Згадався знов сиваський бій, Червоний блиск ракети (М. Нагнибіда); Але море так близько, зеленкуваті блискоти його в її (Наталі) очах (Т. Масенко); — Як у казці! — нарешті обізвався Василь Трохименко, з дитинства закоханий у незвичайне сіяння небесних барв (Д. Прилюк); Білий сніг то виблискує, то виблиск тратить (Марко Вовчок); Бійці криком "ура" зустріли перший поблиск води (О. Гончар); У бік Ясинуватої небо палахкотіло полисками пожеж (П. Панч); Як небо маревно злилося з далеким вилиском ріки! (В. Сосюра); В кровавім розблиску огнів виднілися тут же в долині над рікою довгі, безконечно довгі ряди чотиригранних шатрів (І. Франко); Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (М. Кобринська). — Пор. 1. ві́дблиск.
ВИ́ЯВ (дія, процес, явище, що робить явним, помітним чийсь стан, почуття, наміри тощо), ВИ́РАЖЕННЯ, ВИ́ЯВЛЕННЯ, ПРО́ЯВ, ВИ́РАЗ, ВИ́ЛИВ, МАНІФЕСТА́ЦІЯ, ДЕМОНСТРА́ЦІЯ, О́Б'ЯВ рідко; ПРО́БЛИСК, ПРИ́СМАК, ДУШО́К перев. ірон. (ледве помітний); РОСТО́К (перший, ледве помітний). Наша українська культура — вияв і витвір генія українського народу (М. Рильський); Вираження симпатії; Серед інших виявлень приязні і вдячності їм було вручено букет квітів (Л. Дмитерко); Олімпіада — це найвищий прояв спортивного духу (з газети); Не будемо давать ми виразу чуття, Що так з душі на волю рвуться (В. Самійленко); Мій біль безумовно шукав виливу (Ірина Вільде); Маніфестація відданості справі миру; Зимове купання — це не лише демонстрація можливостей людського організму — це здоров'я, бадьорість, витривалість (з газети); Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об'яв енергії та непохитної волі (М. Коцюбинський); Жадібно ловить вона її (дитини) усмішку і перші проблиски свідомості (З. Тулуб); — В тобі є такий душок, є! Ти любиш бути першою (О. Донченко); Закльовувались у голові невеличкі ростки якихось таємних гадок, чогось такого, що не давалося ні думкою обхопити, ні очима осягнути (Панас Мирний).
ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Слідом за ним вносять Прісціллу з слабкими ознаками притомності (Леся Українка); Просто дивно, яка в нас осінь. Властиво-жадних прикмет осені нема: скрізь зелено (М. Коцюбинський); Чубенко їхав попереду,.. він куняв, і це було показником його непошкоджених нервів (Ю. Яновський); Пушкін знав Україну й любив український народ, цікавився історією.. Тому багато свідчень (М. Рильський); Він.. надто сильно привик ходити утертою стежкою, жити в старім традиційнім ладі і світогляді, щоби міг зрозуміти подуви нового часу (І. Франко); Б'є Велика революція.., її подих чути в вітрі, що колише трупи на колючому дроті перед окопами (Ю. Яновський); Повів весни вже чули дерева (Є. Куртяк); Від перших проблисків нашого відродження аж до 1849 року ми раз у раз стрічаємо сліди впливу Котляревського на наших писателів (письменників) (І. Франко).
Словник синонімів української мови