проблиск
ПРО́БЛИСК, у, ч.
1. Слабкий блиск, спалах, світіння, що з'являються на короткий час.
Проблиски світла спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (М. Коцюбинський);
В проблисках передранку повільно мерхнули зорі (М. Трублаїні);
// Те саме, що ві́дблиск 1.
Проблиск огню з печі кидався на зігнену його сидячу постать (Н. Кобринська);
// Невелика світла ділянка на темному тлі.
Висоцький натиснув на кнопку електричного дзвінка. Вийшла чорнява, з проблисками сивини в пишному волоссі жінка (Д. Ткач).
2. перен. Непевний, ледве відчутний прояв розуму, почуття, бажання і т. ін.
Говорити порядно Борис не вмів, але зате в його відповідях учитель бачив розум і проблиски власної думки (І. Франко);
Певно, був це останній проблиск надії, що підвів на мить напівмертву людину (З. Тулуб);
// перен. Початкові, ледве помітні, нечітко виявлені ознаки чого-небудь.
– Це .. проблиски майбутньої моєї сатири на стовпів нашої милої України – Русі, – сказав Іван [Франко] (П. Колесник);
У роки, проведені в семінарії, Котляревський виявляє перші проблиски поетичного таланту (з навч. літ.);
Жадібно ловить вона її [дитини] усмішку і перші проблиски свідомості (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)