проблиск

про́блиск

-у, ч.

1》 Слабкий блиск, спалах, світіння, що з'являються на короткий час.

|| Те саме, що відблиск 1).

|| Невелика світла ділянка на темному тлі.

2》 перен. Непевний, ледве відчутний прояв розуму, почуття, бажання і т. ін.

|| перен. Початкові, ледве помітні, нечітко виявлені ознаки чого-небудь.

Значення в інших словниках

1. проблиск — про́блиск іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. проблиск — ПРО́БЛИСК, у, ч. 1. Слабкий блиск, спалах, світіння, що з'являються на короткий час. Проблиски світла спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (М. Коцюбинський); В проблисках передранку повільно мерхнули зорі (М.  Словник української мови у 20 томах
3. проблиск — БЛИСК (яскраве світло, що випромінюється або відбивається чим-небудь), БЛИ́СКІТ рідше, СЯ́ЯННЯ підсил., СІЯ́ННЯ підсил. поет.; ВИ́БЛИСК, ПО́БЛИСК, ЗБЛИСК, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, РО́ЗБЛИСК рідше (непостійний, мінливий або неяскравий блиск)...  Словник синонімів української мови
4. проблиск — ПРО́БЛИСК, у, ч. 1. Слабкий блиск, спалах, світіння, що з’являються на короткий час. Проблиски світла спочатку такі бліді й тихі, чимдалі розросталися, потужніли (Коцюб., І, 1955, 315); В проблисках передранку повільно мерхнули зорі (Трубл., Шхуна..  Словник української мови в 11 томах