пробірка
ПРОБІ́РКА, и, ж. Тонкостінна, запаяна з одного кінця скляна трубка, яка використовується в лабораторній практиці.
Знімає [Жура] з штативів пробірки, струшує, дивиться на світло, обережно зливає (Коч., II, 1956, 111);
Ніби самі сповзлися в хату-лабораторію експонати та прилади. Хтось зберіг у землі мікроскопа, заблищали на столі.. колби, тоненькі пробірки (Збан., Переджнив’я, 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)