провулок

ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями.

Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (Коцюб., II, 1955, 294);

Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (Сос., II, 1958, 152);

Адреса, записана на папірці, вела з головної вулиці в тихі зелені провулки, де в нагрітому сонцем повітрі пливли пахощі квітів (Ткач, Жди.., 1959, 6);

*У порівн. Є долина, мов провулок, Звуть її «дорога духів» (Л. Укр., IV, 1954, 166);

// Обмежені двома вулицями два ряди будинків з проїздом та проходом між цими рядами.

— Схочете, заходьте, Катре. Це недалечко тут — Дніпровський провулок, п’ять, — спитаєте (Головко, II, 1957, 381);

Брати Столярови докінчували вже чи не сороковий рейс з кінця в кінець Третього Малого провулка (Смолич, V, 1959, 114).

Значення в інших словниках

1. провулок — прову́лок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. провулок — див. ВУЛИЦЯ.  Словник синонімів Караванського
3. провулок — [проувулок] -лка, м. (на) -лку, мн. -лкие, -лк'іў  Орфоепічний словник української мови
4. провулок — -лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. || Обмежені двома вулицями два ряди будинків із проїздом та проходом між цими рядами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. провулок — Завулок, привулок, притока, див. перевулок  Словник чужослів Павло Штепа
6. провулок — ПРОВУ́ЛОК, лка, ч. Обмежений двома рядами будинків простір для їзди та ходіння між двома вулицями. Як в чарівному сні, вона ходила за ними по вузеньких провулках з застояним теплом (М.  Словник української мови у 20 томах
7. провулок — ПРОВУ́ЛОК (місце для проходу і проїзду між двома вулицями; невелика вулиця), ПРОЇ́ЗД, ЗАВУ́ЛОК (ЗАУ́ЛОК рідше) розм. Бродить ніч по вулицях зимових, у провулках вітром завива (В. Сосюра); Зовсім поблизу, тільки через проїзд,..  Словник синонімів української мови
8. провулок — Прову́лок, -лка, в -лку; -ву́лки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. провулок — Провулок, -лка и -лку м. Проулокъ.  Словник української мови Грінченка