прогин

ПРОГИ́Н, у, ч.

1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти.

Прогин спини; Прогин крокви.

2. Увігнуте місце.

Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (Наука.., 2, 1955, 10).

∆ Стріла́ проги́ну — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням у напрямі, перпендикулярному до осі.

3. Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів.

Нафтові родовища Передкарпатського прогину в більшості є одночасно й родовищами природного горючого газу (Нафта.., 1957, 30).

Значення в інших словниках

1. прогин — проги́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прогин — ПРОГИН – ПРОГІН Прогин, -у. Прогинання; угнуте місце: прогин спини, прогин дна. Прогін, -гону. Проганяння; дорога, якою гонять худобу; ділянка шляху між станціями; проміжок, проріз тощо.  Літературне слововживання
3. прогин — див. вигин  Словник синонімів Вусика
4. прогин — -у, ч. 1》 Дія за знач. прогнути, прогинати. Прогин спини. Прогин крокви. 2》 Увігнуте місце. Стріла прогину — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням, у напрямі, перпендикулярному до осі. 3》 Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах