прогин

ПРОГИН – ПРОГІН

Прогин, -у. Прогинання; угнуте місце: прогин спини, прогин дна.

Прогін, -гону. Проганяння; дорога, якою гонять худобу; ділянка шляху між станціями; проміжок, проріз тощо.

Значення в інших словниках

1. прогин — проги́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прогин — див. вигин  Словник синонімів Вусика
3. прогин — -у, ч. 1》 Дія за знач. прогнути, прогинати. Прогин спини. Прогин крокви. 2》 Увігнуте місце. Стріла прогину — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням, у напрямі, перпендикулярному до осі. 3》 Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (Наука.., 2, 1955, 10).  Словник української мови в 11 томах