прогин

проги́н

-у, ч.

1》 Дія за знач. прогнути, прогинати. Прогин спини. Прогин крокви.

2》 Увігнуте місце.

Стріла прогину — максимальне зміщення осі стержня, зігнутого зовнішнім навантаженням, у напрямі, перпендикулярному до осі.

3》 Западина у земній корі, що утворилася внаслідок тектонічних рухів.

Значення в інших словниках

1. прогин — проги́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. прогин — ПРОГИН – ПРОГІН Прогин, -у. Прогинання; угнуте місце: прогин спини, прогин дна. Прогін, -гону. Проганяння; дорога, якою гонять худобу; ділянка шляху між станціями; проміжок, проріз тощо.  Літературне слововживання
3. прогин — див. вигин  Словник синонімів Вусика
4. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. прогин — ПРОГИ́Н, у, ч. 1. Дія за знач. прогну́ти, прогина́ти. Прогин спини; Прогин крокви. 2. Увігнуте місце. Під час навивки дротові надається попереднє натягнення. Це сприяє зменшенню прогинів (Наука.., 2, 1955, 10).  Словник української мови в 11 томах