прогулькнути
ПРОГУ́ЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що гу́лькнути.
Він ходив навколо щільного гостроколу, намагаючись відшукати бодай шпарку, щоб прогулькнути на обійстя і визирити Величку (Загреб., Диво, 1968, 72).
Словник української мови (СУМ-11)