пропагандист
ПРОПАГАНДИ́СТ, а, ч. Особа, що займається пропагандою — виступає перед трудящими з бесідами, доповідями, лекціями тощо, проводить політзаняття і т. ін.
Кожній міській, районній партійній організації під силу підготувати необхідну кількість пропагандистів і особливо агітаторів, залучивши до цієї роботи партійний актив, найбільш підготовлених слухачів системи політичної освіти (Матер. XXI з. КП України, 1960, 75);
Олесь ввійшов до активу комсомольців-пропагандистів і агітаторів (Донч., VI, 1957, 610);
// Те саме, що популяриза́тор.
Іван Франко — щирий і послідовний друг російського народу і пристрасний пропагандист передової російської літератури в Галичині (Рильський, IX, 1962, 39);
Золотими літерами вписана в історію міжслов’янських контактів діяльність Лисенка як пропагандиста слов’янської пісні (Мист., 3, 1968, 7).
Словник української мови (СУМ-11)