проронений
ПРОРО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пророни́ти.
Крізь сумовите висвистування вітру лунало прискорене шкорбання сотень чобіт по горбастому льоду і лише вряди-годи — випадково проронене слово (Добр., Очак. розмир, 1965, 168).
Словник української мови (СУМ-11)