підказувати
ПІДКА́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКАЗА́ТИ, ажу́, а́жеш, док., перех. і неперех.
1. Тихо говорити, нашіптувати кому-небудь непомітно для інших те, що він повинен казати, вимовляти.
Перша дія пройшла нормально. Макар Григорович нам підказував. Ми навмисне стояли біля самої халабуди, щоб усе було чути (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 26);
З-за куліс підказують, суфлер вголос читає мені текст ролі, а я мовчки стою (Минуле укр. театру, 1953, 83);
Бондаренко тихо підказав йому щось, і Гудзій, на часинку зам’явшись, оголосив: — Слово надається від фракції більшовиків Кузнецову (Головко, II, 1957, 545).
2. розм. Додавати що-небудь до сказаного кимось, кінчати чийсь вислів.
Тільки одного разу.. хазяїн не долічивсь свого ліку і зняв бучу: узвав і злодієм, й пройдисвітом, і голотою; а хазяйка собі підказує та підгукує, та пищить, та верещить (Вовчок, І, 1955, 311);
— То се ви, Павло… Павло… от забув як по батькові. — Федорович, — підказав чоловік (Мирний, І, 1954, 296);
— З п’ятим і шостим полками форсованим маршем рушити..! — раптом несподівано голосно і рішуче підказав Боженко (Довж., І, 1958, 180).
3. перен. Наштовхувати кого-небудь на якусь думку, вчинок, дію і т. ін.
Він, військовий комендант, діє, як велить йому військовий статут і підказує партійна совість (Чорн., Визвол. земля, 1950, 159);
Те, що знав Бачура з преси, з публічних лекцій, з власного життя і з того, що підказала звичайна інтуїція, тепер підкріплювалося науково (Чаб., Тече вода.., 1961, 60);
Вірний класовий інстинкт революційного пролетаріату підказав більшості російських товаришів ідею активного бойкоту (Ленін, 11, 1970, 190).
Словник української мови (СУМ-11)