підрядний
ПІДРЯ́ДНИЙ¹, а, е. Який виконується за підрядом ( див. підря́д¹).
Коли наш трест виконував підрядні роботи десь поза Києвом, я іноді брав з собою у відрядження й хлопця (Хор., Ковила, 1960, 27);
// Який виконує такий підряд.
Разом з підрядними організаціями активнішу участь у спорудженні парків повинна взяти молодь (Веч. Київ, 14. V 1957, 1).
ПІДРЯ́ДНИЙ², а, е.
1. Залежний від чого-небудь, підпорядкований чомусь.
Артистична краса повинна, по Кантовій думці, головно залежати від гарного змісту; гарна форма має для неї досить підрядне значення (Фр., XVI, 1955, 293).
2. грам. Який виражає підрядність (у 2 знач.), зв’язує слова або речення способом підрядності; протилежне сурядний.
За синтаксичними функціями сполучники поділяються на сурядні і підрядні (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 516);
Підрядний зв’язок;
// Який має у своєму складі частини, зв’язані стосунками підрядності, або є такою частиною.
Підрядним додатковим реченням називається таке, яке пояснює або заміняє додаток головного речення (Грам. укр. мови, II, 1957, 96).
Словник української мови (СУМ-11)