підхорунжий
ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії.
Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (Іст. СРСР, II, 1957, 154).
Словник української мови (СУМ-11)