підхорунжий

ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст.

Підпрапорщик у козацьких військах царської армії.

Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (з навч. літ.);

Під час Першої світової війни [Мирослав Ірчан] служив підхорунжим у корпусі Січових стрільців у складі австро-угорської армії, був редактором газети “Срілець” (з газ.).

Значення в інших словниках

1. підхорунжий — підхору́нжий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. підхорунжий — -жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії, УНР та УПА.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підхорунжий — ПІДХОРУ́НЖИЙ, жого, ч., іст. Підпрапорщик у козацьких військах царської армії. Ще наприкінці 20-х років XIX ст. у Варшаві організувалось таємне товариство з учнів школи підхорунжих (підпрапорщиків) (Іст. СРСР, II, 1957, 154).  Словник української мови в 11 томах