рахівниця

РАХІВНИ́ЦЯ, і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків.

Оксен.. клацав на рахівниці, підраховуючи, який приблизно урожай сіна буде в цьому році (Тют., Вир, 1964, 193).

◊ Скида́ти (ски́нути, зніма́ти, зня́ти) з рахівни́ці кого, що — переставати рахуватися з ким-, чим-небудь, не брати до уваги когось, щось.

Значення в інших словниках

1. рахівниця — рахівни́ця іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. рахівниця — -і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками і нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рахівниця — РАХІВНИ́ЦЯ, і, ж. Простий лічильний прилад у вигляді чотирикутної рами з поперечними металевими прутиками й нанизаними на них кісточками для грошових та інших підрахунків. Оксен .. клацав на рахівниці, підраховуючи, який приблизно урожай сіна буде в цьому році (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
4. рахівниця — рос. счеты стародавній лічильний прилад. Використовувався до початку другої половини XX ст. у бухгалтерському обліку. Витіснений сучасною обчислювальною технікою.  Eкономічна енциклопедія