реквізований
РЕКВІЗО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до реквізува́ти.
Стіл, за яким сидів Гнат, був реквізований у попа (Тют., Вир, 1964, 64);
// У знач. прикм.
Як у далекі татарські часи, гасають по селу верхівці [врангелівці] з оберемками реквізованих кожухів та сирових полотен у сідлах (Гончар, II, 1959, 276).
Словник української мови (СУМ-11)